Тобі здається, живеш вічно?
Розплющи очі - подивися!
Бо навіть в'яне літнє листя
І з неба пада знаки сніжно...
Тобі здається, що мовчанням
Ти проживеш життя солідно?
Тоді скажи, невже негідно
Співати жайвіру із рання?...
"І все так буде" - знов здається?
Ну мало бути вже відомо,
Що ти тут гість, хоч несвідомо,
І що даєш, те і вернеться...
Здається, що живеш нормально?
Ти ходиш в церкву, - несеш гроші.
І всі говорять, - "Ти хороший"...
Ех... пам'ятай, це лиш буквально.
Тобі здається, дуже зимно?
А Ти зігрій найперше душу,
Без нарікань, без гострих "мушу",
І не кажи, що все це дивно.
Тобі здається, що не треба?
Міняти все і бути іншим.
В чужих очах не стати гіршим...
А ти в яких очах для себе?...
І плаче з неба хтось так ніжно...
Чому ж ти плачеш, як втрачаєш?
Якщо ти любиш, то вже знаєш,
Де є тепло, коли так сніжно...
(с) - Оля Кравець (Савчук)
(24.11.14 - 11:11)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539151
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2014
автор: Olya Savchuk