течія нас несла - кожен рухався як хотів.
неумілі кроки робив назустріч один одному, жив
теж як хотів,
але ж не жилося насправді зовсім.
бачиш, хлопче, помирає літо,
народжується осінь;
ми з тобою – єдність і сила,
і ніхто нас жити не просить,
і лишитися поряд не просить.
бачиш, хлопче, все просто,
все до біса, до Бога, просто.
© (авт. - 2014)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539020
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: VOSKRESENSKA