Сонце з вітром у піжмурки гралося.
За хмаринку спочатку сховалося,
Потім рибкою в річку пірнуло,
Промінці у глибінь окунуло.
Стала річка умить золотою
І теплінь понесла за водою.
А як в сутінках все потонуло,
Сонце кішкою в небо пірнуло,
Бризки срібні із себе струсило –
Зорі й трави росою умило.
І гарненько згорнувшись калачиком,
Спати вклалося місяцем-князиком.
Вітер так і не зміг упізнати
Сонце в срібнім, м’якім кошеняті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538999
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.11.2014
автор: ptaha