Повстаньте, люди!

(присвячено  до  річниці  початку  Революції  Гідності  і  Свободи)

Повстаньте,  люди,  в  повний  зріст!
Від  нас  цього  весь  світ  чекає.
Нехай  жовто-блакитний  міст
в  надії  Захід  й  Схід  єднає.

Дивись,  Європо,  дух  живий
і  наша  воля  в  серці  жи  ́є!
У  світлі  нинішніх  подій
вже  вітер  змін  над  нами  віє.

Ви  чуєте  гуркоче  грім?
То  діти  б'ють  у  барабани.
Вони  співали  рідний  гімн
йдучи  на  київські  майдани.

Та  їх  зустріли  вороги
на  тім  шляху,  що  вів  в  Європу.
Це  день  найбільшої  ганьби
й,  мабуть,  для  всіх  подія  року.

То  кров  дітей  на  чобота́х
тих,  хто  повинен  захищати.
То  "Беркут"  їх  по  головах
кийками  бив,  кидав  за  грати.

Та  навіть  хижаки  живуть
в  своєму  світі,  де  існує
закон:  "Лежачого  не  б'ють,
і  брат  на  брата  не  полює".

Це  дикі  нелюди,  кати,
що  Бога  у  душі  не  мають,
в  героїв,  котрі  у  віки
ввійдуть,  із  оптики  стріляють.

Весь  світ  побачив  козака
з  побоями  на  голій  спині,
Про  мужній  дух  Гаврилюка
говорить  навіть  Папа  в  Римі!

Де,  "робокопи",  ваша  честь?
Не  має  меж  цинізму  влади.
Тому  піднявся  Київ  весь,
щоб  захищати  барикади.

Коли  таке  іще  було,
щоб  ніччю  дзвони  калатали,
щоби  на  площах  все  гуло
й  молитви  кожен  час  читали?

Де  був  "гарант"  у  той  момент,
коли  країна  мала  чвари?
В  Китай  подався  президент
шукати  щастя  і  доля́ри.

А  потім  вештавсь  по  Москві
зі  свитою  у  ар'єргарді,
жебракував  у  візаві
кредит  в  п'ятнадцять  міліардів.

Такого  розбрату  у  нас,
мабуть,  ще  не  було  ніколи,
тож  не  спасе  дешевий  газ
країну,  де  в  кишенях  голо.

То,  може,  пам'ятник  звести
ще  при  житті  йому  нам,  браття,
кому  вдалося  "розвести"  
усіх  й  роздмухати  багаття?

На  місці,  де  Ілліч  стояв,
нехай  увічниться  в  граніті
той,  хто  у  нас  надію  вкрав
і  намалюємо  графіті:

"Це  є  четвертий  президент
одвіку  вільної  країни,
проффесор  і  антілігент,
глава  заможної  родини".

Хай  має  змогу  кожен  з  тих,
хто  голос  свій  віддав  за  нього,
прийти  й  вклонитися  до  ніг
своєму  панові  і  богу.

Це  гірко?  Так.  Але  Майдан
піднявся  вже  і  вголос  кличе:
"Біду  не  збореш  сам  на  сам.
Скликаю  я  Народне  Віче!

Бо  вже  прийшов  нарешті  час
свій  вибір  гідно  захисти.
Таких  мільйони  серед  нас,
хто  у  Європі  хоче  жити.

Де  не  існують,  а  живуть,
де  влада  –  раб  свого  народу,
і  голос  кожного  їй  чуть,
де  мають  працю  і  свободу".

І  нині  тих,  хто  став  на  бік
свобод,  законності  і  права,
підтримує  весь  вільний  світ:
"Героям  України  слава!"

Жизневський,  Сеник,  Нігоян,
"Небесна  сотня"  –  цвіт  країни,
вас  пам'ятатиме  Майдан,
і  ваша  слава  світом  лине!

Вшануймо  світлу  пам'ять  їх
усіх  хвилиною  мовчання.
А  тих,  хто  скоїв  злочин,  гріх,
чекає  Боже  покарання!

(фото  Наталії  Волинець,  м.  Київ,  Майдан  08.  03.  2014  р.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538893
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 23.11.2014
автор: natali.voly