Геть життя тепер не те,
Що було колись,
Ціна вгору усе пре,
Бідний лиш крутись.
Було сало та ковбаси,
За ціну помірну,
Зараз робиш викрутаси,
Марно горбиш спину.
На усьому економиш,
Злість пре через край,
Мов кріпак торбу волочиш,
А злодіям рай.
У крамниці на полиці,
Що тільки немає,
Й пишногруді продавщиці,
Злість аж розпирає.
Тут диковини заморські,
Там ковбаси диво,
Ціни то скажу жорстокі,
В очах потемніло.
Один тішить секонд хенд,
Мов Дольче Габбана,
Для народу справжній бренд,
Тут серце не стане.
На продукти б ще відкрили,
Ось такі крамниці,
Що у них там недоїли,
Немає різниці.
Тут не наші копійки,
Все піде на славу,
Будуть брати залюбки,
Ось таку халяву.
А то наші ціни пруть,
Мов ті марафонці,
Та диковини гниють,
В мороз і на сонці.
А як скинути ціну,
Щоб не пропадало,
Краще покупця вдавлю,
Щоби там не стало.
Ось таке у нас життя,
Нема що казати,
Скажу правду, маячня,
Стомилась писати.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/853-skazheni-tsini.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538696
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.11.2014
автор: Антоніна Грицаюк