А на узбіччі поля кущ шипшини,
травою,квітами те поле поросло.
Барвінком заросли могили всіх тих
хто босим бігав за село.
Тут люди жили,вірили,любили
і ранки зустрічали всім селом.
А в небі з криком журавлі тужили
коли війна накрила землю
чорним і страшним своїм крилом.
І кущ калини коло хати
ряснів кривавим тим дощем
бо не прийшли сини до хати,
з роками пам"ять серця заросте.
Пережило село те лихоліття,
пережило і голод і війну.
І знов цвіли сади весною,
кружляли чорногузи над селом.
І знову люди вірили,любили,
в полях росли і зріли колоски.
Вночі у небі зорі мерехтіли
і падали дощами уві сні.
І бджоли мед в садах збирали
і мальви усміхались під вікном.
Над річкою тумани підіймались
і падали на землю молоком.
Не думало село і в снах не снилось,
що діти виїдуть,його покинуть.
Діди,батьки помруть і їх могили
барвінком і травою заростуть.
І тільки в полі кущ шипшини,
а у дворах кущі калини
село те будуть пам"ятать.
І тільки білі замітілі садів весняних
і жоржини за ним все будуть сумувать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538533
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2014
автор: zhmerinchanka