Дибом коси аж стають,
Як чуєш Росію,
Таку муть вони несуть,
Ще й мають надію.
Брехня правдою піде,
По усьому світі,
Людей з розуму зведе,
Москалі прибиті.
Що ви мелете, що верзете,
З’їхали з орбіти,
Між людей брехню несете,
Дурманом сповиті.
Два раби бійцям дадуть,
Ще й кусок земельки,
За те вони в бій ідуть,
Тому всі раденькі.
Є земля в нас та рабів
Вже давно немає,
«Кацап» клятий остовпів,
«Хахол» не дрімає.
Свою землю береже,
Кров’ю всю политу,
А той з двох боків стриже,
Солдатську свиту.
«Вантаж 200» страшний везуть,
Матері ж голосять,
Вірша мого в тому суть,
Не багатіїв дітей косять.
Їхні не з того кубла,
Де вітрисько свище,
Скільки того іще зла,
Досить сатанище.
Дайте спокій для «бандерів»,
Чого ви вчепились,
Не верзіть оті химери,
Ми не підкорились.
Злість бере, слина летить,
Сказ то мозок точить,
Його бідний люд ще спить,
Всюди кровоточить.
Кому треба ця війна,
Брат на брата йде,
І радіє сатана,
Всім біду несе.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/851-rosijska-brekhnya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538471
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2014
автор: Антоніна Грицаюк