А що ти, народе, знову сумний?
Не плач, не журися, а просто радiй.
Ти живий i за тебе тримають кулак,
Тебе пам'ятають, i ти - не простак.
Так, на долю твою було стiльки кровi...
Але ж не мовчали в лице вороговi,
Боролись за те, щоб не бути сумними,
Всi люди були iз серцями палкими!
I тодi, рiк назад, ми боролися теж,
Бо небу́ло пiтьмi тодi краю i меж,
Всi зiбрались - "Громадо, це Євромайдан,
I ми будем стояти за покращений стан!"
Рiчниця... Час пройшов, та ми все пам'ятаєм,
Жаль i тугу, i холод, i бiль, та ми знаєм,
Що боролись для того, щоб вiдпочити,
А вмирали тому, щоб могли iншi жити.
Щоб тепер ми могли себе захищати,
Щоб вiд старостi тiльки доводи́лось вмирати,
Не вiд холоду, кулi, або кийка,
I щоб пестила рiдна дiток рука...
Тому люди, прошу, не журiться,
Мертвi не люблять це, краще всмiхнiться,
Сльози, тугу i сум приберiть -
Ми тепер у Європi будемо жить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538409
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.11.2014
автор: Сашко