Відлетіли птахи в безтурботні краї...
Ранній подих зими розкидає свої
Сірі крила у дим напівсплячих небес...
Сум осінній із ним, наче думкою- без
Наших стріч чарівних на узбіччях доріг,
Без торкання стеблинок оголених ніг,
Без зірок, що ночами їм нам ворожить
Тепло-літніми снами- як зможемо жить,
Пить тілами на двох морок темно-густий?..
На траву, наче килим, удвох не лягти...
Вже несе по ярах скельця сніжних подій...
Вкрило зимно у снах тему ніжних надій...
Та не вічно снігам лихоліття летіть.
І в сердечнім чеканні нам вЕсну зустріть.
Вкрийся тепло снігами, кохана, засни.
Хай присниться світанок весни чарівний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538129
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2014
автор: Сокольник