[u]Присвячується Тані Маланчук[i][/i][/u]
Чи чув колись, як швидко б’ється серце?
Який скажений ритм цього життя?
І як рікою в мить стає джерельце
Під легковажні співи солов’я.
У нього крила, в нього доля в світі.
Та що людині до прекрасного співця?
В людей лише одна робота – жити!
Заради неї треба битись до кінця!
Забути чвари, ненависні сльози!
Майбутнє ми тримаємо в руках!
І пісня наша лине замість прози,
І запанує тиша у думках.
Боротись треба, хоч немає сили.
Без боротьби життя, як доміно –
Летить униз, рахуючи хвилини.
Останній камінь впав уже на дно.
Та головне – лише не будь байдужим!
Коли ти думаєш : « Без мене й так мине»
Твій голос вирішальним стане, друже!
Запам’ятай : життя – це головне.
Не спи, Танюшо, слухай – б’ється серце,
Мов уночі палає синє небо.
І кожен постук творить мегагерци
Й мільйон сердець тепер звучать для тебе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538108
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2014
автор: Андрій Костюк