Отам, за нашою межею,
Любов труїлася іржею,
Ненависть висиділа зло –
І нетерпимість розвезло,
І те, що зв’язано із нею.
Таке життя ,– хтось звично скаже.
Та має пошесть слово враже:
Фальшиво бенькає у дзвін!
Немає совісті у війн
І честі в найманців варяжих.
Як брат встає супроти брата,
То вже немає гірше ката,
Ніж той, хто братом озивавсь
І рвався старшим бути… Рвавсь
На горло меншого скарати…
А правду не зітерти блиском.
Щоб не робив – не вийде нишком,
Бо інший час, а з ним і люд
Впізна запроданців і юд
З крикливим нетерпимим виском…
17.11.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537587
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: Вячеслав Романовський