Усі ми люди з іменем, що дали
батьки, зкріпивши Таїнством святим,
Одні - імення щиро прославляли
В той час, як другі - зганьбили своє.
То хто ж ці нелюди???
з якої зграї???
Де їхня віра, совість, щось святе???,
що зранку йдуть у Божий храм молитись -
пізніше ж каже : "Вбити!!!", й не моргне.
Невже їм не співали колискових ?,
і ласкою не гріли їх серця?,
Невже в своїх молитвах їхня матір
Бажала їм ганебного кінця???
Невже їх із великою любов'ю
Не прикладала мати до грудей???,
чи в материнськім лоні годувались кров"ю???,
щоб мати ненависть таку до всіх людей???
Невже не вчили з Богом розмовляти???,
щоби пізнати цінності життя?,
а чи відомо їм, як сповідатись?,
і що настане день, де Бог - СУДДЯ???
Як вибачити це?,
де сил набрати,
щоб приглушити ненависть і злість...
Куди подіти їх?,
де заховати?...
У Всесвіті я не знаходжу місць!!! М.Дребіт
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537430
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2014
автор: VIRUYU