Я вже давно не сприймаю всерйоз
Власні слова і чужі обіця́нки.
Кожен мій день - неодмінно курйоз,
В казці своїй я немов самозванка.
Стрілка пряде монотонний свій вальс,
Крутиться, наче у вирі смертельнім...
Хоче втопити мене марний час,
Плавно вгортаючи духом пекельним.
Дзвін десь гуркоче в моїй голові,
Грізно гуде, затискаючи скроні.
Я не в хворобі, і я не в журбі,
Я не у сотнях життєвих агоній...
Я пізнаю́, що це є - смерть душі,
Думки, що стерта на атомні хмари.
Спробуйте тільки мене залишіть -
Гине свідомість, згасають удари...
06.09.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537251
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: † божевілля †