Змарніла тиша зорі всі навпіл
Розрубить словом,в борошно просіє.
А я накрию вітречку на стіл.
Лиш він поцілувать мене посміє.
Осінній дощ!До мене ти не йдеш!
А хтось на тебе скаржиться...Не знає,
Що ти лиш в мене прихисток знайдеш...
Маленька Віда досі дощ кохає.
Осінній день!Ти стільки неба вбрав!
О,скільки в тобі суму повміщалось!
Якби ти в мене жив і осінь вкрав!
І дощ зі мною!Та не так складалось...
Змарніла тиша досі тихо спить,
Осінній день десь блудить і втікає.
У мене тільки серденько болить,
Що дощ у гості знов не завітає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537238
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2014
автор: Відочка Вансель