Виходиш з хати-світ не той
з якого двері зачинила.
За ніч змінилось все навкруг,
накрило землю біле диво.
По небу хмари-подушки
несуть вітри набиті снігом.
Сховався їжачок в кублі,
одягся в листя,спить за тином.
Синичка з дерева злетіла
і заглядає у вікно.
Для неї білий сніг-не диво,
засипав все-траву,зерно.
Ховатись треба у гіллі.
Прийдуть за снігом холоди.
І треба буде якось вижить
і білий сніг як знак біди.
Старенькі яблуні стоять
у сніжних кожушках,хустках.
Горобина вдягла намисто
і котик став,не йде-бо слизько.
На руки проситься,мурчить,
боїться лапки застудить.
Не бійся,Мурчику,зима
до хати двері відчиня.
Вона зігрітись також хоче,
а котик слухає,муркоче.
Не вірить він моїм словам,
бо біля печі хоче сам
клубочком так собі лежати,
під стогін вітра тихо спати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537119
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2014
автор: кацмазонка