Простягаю я руки до Бога
У безкраю і зоряну синь.
То є щастя звернутись до Нього
І душею нестись в далечінь.
Я відверто звертаюсь для того,
Що є сили прохаю, молю;
Щоб надав мені міцність і змогу
Подолати утому мою.
Я всім серцем завжди відчуваю,
Що я дОнька землі своїй є.
Але іноді сили не маю,
Дуже стомлене тіло моє.
Тіло можна втомити до болю,
Його знищити можна в борні.
Міцність Духа, [b]Надію [/b]і Волю
Неможливо здолати в мені.
Не вагаючись ані хвилини,
Бо на роздуми часу нема:
Всю себе віддала б Україні,
Щоб прожити життя недарма.
Простягаю до неба я душу
У безкраю і зоряну синь.
Свою втому здолати я мушу,
Знову мрію нестись вдалечінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537032
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2014
автор: Маша Сладкова