Мов ті далекі селеніти...
Душа оскалилася... Звір.
Картини моторошні світу
Лягають тушшю на папір...
Лунає в ніч "Бесаме мучо..."
І плаче гірко, мов маля,
Хоч пошрамована - живуча,
Іще не Місячна, земля...
У ланцюгу забракло ланки...
Але, годинники ідуть!
А ще тумани, мов серпанки,
Майбутнє ревно бережуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537003
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.11.2014
автор: Віктор Банар