Ганні вже за п'ятдесят, а вона все мріє
Про коханця молодого, ніби й не старіє.
Про свій вік такий поважний і чути не хоче,
А тому подруги з неі глузують охоче.
Якось завели розмову в перерві за чаєм
Хто й які з них окуляри й діоптріі має.
Свою красу, каже Ганна, потворити нащо?
Не надіну окуляри ніколи й ні за що.
Якось хотіла придбати, поміряла, Боже!
Я в них на стару бабусю стала миттю схожа.
А колеги в один голос: через окуляри
Ти себе, Ганнусю мила, краще бачить стала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536671
Рубрика: Гумореска
дата надходження 13.11.2014
автор: Любов Вакуленко