« Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі — чужі люде,
Знущаються вами.»
«КАТЕРИНА»
Т.Г.Шевченко
Батьку наш далекоглядний,
Ще в роки далекі,
Ти все бачив наперед,
Наш край і лелеки…
Що з пробитими крильми
Лягли серед степу,
Що оплакані людьми,
Через ту халепу,
Бо ж «сусіди – москалі»,
Сунуть знов ордою,
Не дають і нині нам
Трикляті спокою.
«Урагани» й «гради» їх
Вибили пшеницю,
Зброю атомну у Крим
Сунуть…Чи ж годиться?
А Ти ж нас застерігав,
Так не раз бувало,
Хто твої слова читав,
Розуму хватало…
Не вклонятись «москалям»,
Не просити газу,
Через той смердючий газ,
Маємо заразу.
Поки ще мовчить народ,
А «москаль» все лізе,
Закривають знову рот,
Брязкають залізом…
Просимо: скажи ще раз,
Щоб піднявся люде,
Може прийде і наш час,
«Москаля» не буде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536375
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2014
автор: Віталій Назарук