За тобою моя, Кохана,
Моє серце плаче,
Мов скрипка.
І чекає, чекає терпляче.
І без тебе, Кохана,
Мені дуже боляче.
Це ж зрозуміло.
Бо без тебе я лишень,
Чогось половинка.
Він промовляв, а небо
Над ним все чорніло.
Та через деякий час
На тому чорному небі.
З’явилась біла Хмарина
Яка знала весь час.
В чому його провина.
І вона йому допоможе.
Щоб кохання він спас,
Без якого дійсно не може.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536186
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2014
автор: Дмитро Добрий