Тихо ходить душа по садах,
Де ми яблука разом збирали,
А до мене приходить лиш в снах
З літніх днів промайнувшого раю.
Хіба рай – те, куди ми підем?!
Ні, це те, з чим уже розминулись,
Що пробігло тим сонячним днем,
Коли щастя нам радо всміхнулось.
З щирих днів тих яскраве намисто
Вже лишили ми десь у минулім,
Проте гаряче, палко і чесно
Все ж любові в житті досягнули.
Це душа не забуде ніколи,
По садах вона пам’ять збирає,
По намистинці днів кольорових
У скарбничку до Бога складає…
10.11.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536048
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2014
автор: Наталя Артеменко