Я знову встану до світанку
Надіну чисту вишиванку
І позіхнувши, похрещусь,
Бандері люто помолюсь
В молитві розіб’ю свій лоб
Й піду у сад, садить укроп
Для прапора посію льон
Провітрю попри хати схрон
Шоб шмайсер мій не заржавів!
Тай справ багато поготів:
Спущу із цепу двох рабів
Бо всеж навчились наших слів
І лиш мене побачать нині
Кричать так: "Слава Україні!"
І скачуть, вже ж не москалі.
А ще є справи у селі:
Поб’ю сусіда-забіяку,
І москаляку – на гілляку.
Перед Америкой зігнусь
Євросоюзу посміхнусь
Й пройду по добрим справам тест!
Піду, протру фашистський хрест
Дістану вила при комині
Зпалю в аптечці вату нині.
От так весь день не присідала,
Надвечір вкраду десь шмат сала
Під оковиту сльози лила
Співала «Нічку», аж спітніла…
От, знов забула, трясця-мать
Опівдні хлопчика розп’ять!
Аж так у справах закрутилась
Хоч анітрохи не лінилась
Але ж як добре тепер знать
Чим день прийдешній розважать…
(С) копі-лефт перекладено мною на бандерівську
з зразка народної творчості
знайденого в інеті,
дозволяється народне розповсюдження без вказання автора
Оригинал:
Опять проснулась спозаранку,
Надела чисту вишиванку.
Зевнула и перекрестилась.
Бандере яро помолилась,
Разбила аж в молитве лоб!
Пошла сажать в саду укроп.
Посеяла для флага лен,
Проветрила за хатой схрон,
Чтоб шмайсер мой не заржавел!
Еще сегодня уйма дел:
Порвать соседа-забияку
И москаляку на гилляку.
Перед Америкой прогнуться,
Евросоюзу улыбнуться,
Ой, мало ли прекрасных мест!
Пойду протру фашистский крест.
Достану вилы из-за печки,
Сожгу всю вату из аптечки
Вот так весь день и не присела.
На ужин кусень сала съела.
Хлебнув горилку, я всплакнула,
Тихонько “Нічку” затянула.
Опять забыла, вашу мать,
Я в полдень мальчика распять!
С утра в заботах закрутилась,
Совсем, видать, перегрузилась.
Зато я буду точно знать,
Чем день грядущий мне занять...
(с) неизвестен
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535733
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2014
автор: Олександр МкКола-вич