Зажурилась осінь, постаріла.
Листя посріблила сивина.
Ще недавно барвами нас гріла,
А тепер так пусто... Дивина...
Перепріло листя кольорове.
Тиша загадкова... Плине час...
Все в житті, ми знаєм, тимчасове.
Пізня осінь нагада про нас.
Мовчимо і ми... А що сказати?
Дарувала доля... Не змогли.
І нащо причину в тім шукати?
Перевагу самоті дали...
Але час від часу дошкуляють,
Не дають спокою ці думки.
Наді мною птицями літають...
Доторкнутись мріяла руки...
Вечір листопадовий холодний.
Мжичка ледве чутно дріботить.
Сумувати, мабуть, це природно
Лиш для тих, хто може так любить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535326
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.11.2014
автор: Н-А-Д-І-Я