Він зовсім не збирався помирати,
Не каявся ні в чому,-пив, гуляв,
Коханок мав постійно і багато,
А жінка й діти? Він про них не дбав!
Пощо йому, стара у зморшках баба ,
У нього молода справляє герць!
Він думав, що візьме її до неба,
Та ось помер! Життя все нанівець!
Нема кому і “упокій” співати,
Біля труни ніхто не упада,
Кульгаючи, прийшла нещасна мати,
Та дяк глухий ..., хриплий отець співа!
Закрили люк, на цвинтарі у яму
Спустили! Оце такий у тебе “рай” .
Прощай гультяю! Ти зробив рекляму!
Як жив нікчемно, так і помирай!
Ніхто не прийде, квітку не посадить,
Ні діточки, ні внуки, ні вдова,
Засипле листям, нІкому громадить,
Ні пам`яті, ні почесті нема!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535244
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2014
автор: горлиця