Обездолений

Холодний  дух  швидкого  серця
На  волю  рветься  від  нудьги,
Заводить  тіло  у  сніги,
Хоч  плач,  ридай,  кричи  і  сердься.

До  його  рук  потрапив  навіки,
Залишишся  слабеньким  чоловіком,
До  його  рук  потрапив  ти  навіки.
Тобою  управляє  ця  вода.
Ти  по  житті,  немов  гірська  ріка.
Ти  по  житті,  як  всі  каліки,
Бо  ти  -  ніхто,  судьба  твоя  гірка,
А  честь  твоя  давно  забута  світом...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535137
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.11.2014
автор: Андрій Гуцько