Не кохаю. Не кохана. Одна.
Ніби правильно. Ніби жива.
Ніби сонце. Ніби вітер.
Та чому тебе не забути?
Ти з життя свого мене не стер.
Ніби все могла простити
Та ти не прийшов
Не прийшов коли кохала
Не прийшов коли чекала
Просто тупо не прийшов.
Друзі. Це ж не вічне слово
Мені б пристрасть хоч якусь знайти
Щоб тебе могти забути
Друзі. Це ж всього лиш слово.
Ти мені лиш одне скажи
Ти любив… мене… хоч трішки
Хмм… не любив… прости…
Так… меланхолія вічна
Знаєш накриває ближче до зими
Просто друзі. Вірю. Правда.
Просто я втомилась.
Правда, бути сильною втомилась.
Ти лиш друг… Все нормально…
Ну, а що тобі іще сказати
Ти ж лиш друг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535002
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: Олена Орелецька