Дивлюсь у низ і бачу небо,
де зорі вранішні цвітуть.
Базмежна чисте, все як треба,
що бачить як вони пливуть.
Вони пливуть немоу летять,
у відзеркаллі чистоти.
А зорі ті для них горять,
показуючи шлях з гори.
Та неможливо тут пройти,
побачине не передати.
Як світлі промені з води
виблискують немов гранати.
Придумалось мені таке,
щоб бачить небо на землі.
Тобі вважається оте
що є на небі, у землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534877
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: А. Сонний