Полетіло листя, ніби зграйка
Та, що десь летить на чужину.
А один, неначе сіра чайка,
Приземлився в воду крижану.
Чом тобі в повітрі не кружляти?
Жаль, що так тобі не повезло.
Захотілось взять його й підняти,
І зігріть отій біді назло.
Листя захватив шалений вітер
І погнав, жбурляючи до ніг.
Відпочив, старанно крила витер.
За вікном почувся раптом сміх.
І чого радієш, розбишако?
Нову втіху для душі знайшов?.
От тобі і воля, вовкулако,
Скільки стер на волі підошов?
Ще недавно вліз був до комина.
Захотілось людського тепла.
Може, це душевна порожнина
До люських осель тебе вела?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534870
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.11.2014
автор: Н-А-Д-І-Я