Як кульбабами зацвіла
Озвіріла долина слів.
Так мене ти одразу втяла
На окремі кусочки снів.
Я гидую жіночий рід.
В мене присмак ще того болю.
Ми не той сотворили плід.
Не сім'ю народили, а волю.
Ти мені й не потрібна вже,
Але хочу втопити спогад,
Де твій погляд мене береже,
Де ще спільна у нас дорога.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533969
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2014
автор: Андрій Конопко