Господь недаром вибрав осінь
Ту пору року для печалі,
Природа навкруги втихає
В блаженстві ніжно засинає.
Красою барв укрите листя
Як пух,як пір'я опадає
Осінь прийшла -
Птахів курличе зграя
В далекий край,
За обрій відлітає.
Проміння сонця вже невсилі
Обняти трави-обігріти.
І боляче, і водночас печально
За тим жагучим,ніжним літом.
Із неба сипляться дощі,
Хмарини смуток навівають
Лишень жоржини,що в саду
Красою тугу проганяють.
Вдивляюсь та вслухаюсь в дощ-
Дощ,що мелодію співає,
Як музикант,що сяде за рояль,
І вальс закоханим зіграє.
Де вітер здійме листопад
Здійме листочки наче в танці
Той вальс одвічної краси,
Той вальс осінньої печалі.
Лиш хризантеми,наче жриці
Господарюють у тім жалю.
Дощів богині кличуть, ваблять
Краплини смутку залишають.
Господь недаром вибрав осінь
Ту пору року для печалі.
Де вся природа затихає,
Так ніжно й солодко
З любов'ю засинає...
УЛВІР. 12.10.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533839
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2014
автор: Леся Утриско