Ти - зоря не з юності моєї,
та і я - не твій травневий квіт.
Нашій відчайдушній одісеї
й досі подивовується світ.
Я пройшов через гіркі утрати,
і тебе обпік підступно біль...
Із крутого віража піднятись
нам судилось, люба, в боротьбі.
І вольтаж високої напруги
наші руки і серця єднав.
Ви скажіть, чому кохання друге
по легенді має менше прав?
Цій легенді не знайомий відчай
і гіркі тортури самоти,
коли ні очікують, ні кличуть,
неспромога думати і йти.
Й раптом сонце крізь віконну шибу,
і ковток джерельної води...
Наша зустріч - не чуттєвий вибух,
просто - я удруге народивсь.
І душа розкрилася на злеті,
зникла, не вагаючись, пітьма...
Не діліть кохання - друге, третє,
бо воно хоч є, а хоч нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533639
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.10.2014
автор: stawitscky