Оживає Майдан…

Оживає  Майдан,  
розправляє  натомленi  груди...
Наче  і  не  було  
повнокрової  тої  біди...
За  кордонами  очi  
сховали  вiд  люду  iуди...
А  полеглi  герої  
небесні  саджають  сади...

Зграйкою  голубiв  
над  Майданом  пливуть  їхнi  душi...
I  незчуєшся,  як  
вже  годуєш  тi  душi  з  руки!..
Життєдайне  добро  –
невичерпне,  святе,  невмируще.
I,  напевно,  майданівці  –  
люди  хороші  таки,

як  змогли  голубiв  
наполоханих  цих  приручити...
Близькiсть  їхнiх  сердець  
мов  засвідчує:  "Жодних  образ"...
О  брати-голуби,  
як  змогли  ви  таке  пережити  –
i  в  серцях  зберегти  
сизокрилу  довiру  до  нас?!

...Запитати  б  у  тих,  
хто  хоч  раз  помирав  за  свободу:
скільки  треба  життів  
для  вкорінення  прав  і  свобод?
Сизі  крила  –  мов  дим...  
дим  майданівського  небозводу
за  найтяжчих  часів,  
у  які  народився  народ.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533599
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2014
автор: Тетяна Яровицина