У вечірнім саду матіола цвіте,
ароматом випоює тишу...
Стільки років пройшло, а здається проте,
що ти лиш на хвилиночку вийшла.
Що ти ввійдеш ось-ось, усміхнешся мені,
і уже не покинеш ніколи,
будем разом стрічати світанки ясні
і плекать аромат матіоли.
За плечами доріг тополина печаль,
і підкорено всі перевали,
ми навчилися друзям образи прощать,
та коханим ми їх не прощали.
Нас життя течія на пороги несла,
ми згубили до щастя паролі,
а тепер лише тишу вигойдує сад
і гірчить аромат матіоли...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533547
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.10.2014
автор: stawitscky