День, що проходить з горнятками кави,
Ніч, де годинником є попільниця,
А хочеться жити зі світлом, яскраво,
Щоб лиш у могилі спиниться.
Стояти тихо, сидіти спокійно
Невже знов і знов? Не змінити життя:
Робити щось дивне, іти непомітно
У купі людського сміття.
А іскра згасне годинами безсиль,
І світ непомітно покинуть герої,
Яким один шанс – і всю погань та цвіль
Знищили б ці мужні вої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53330
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2008
автор: Noctivagus