Гуляли вітри з півночі холодні,
Їм погуляти - хліба не давай.
Але нащо крутили урожай?
Невинний, ворогу не побажай,
Ці вітри неподобні- непогодні.
Летіли орди східної безодні,
Цим супостатам крові все давай!
Спустошена земля - прадідів край,
Покручений, мов бідний урожай,
Топтали орди ханські, чужородні...
... Але зерно, що з колоса упало,
Від тиску вітру й лютої орди,
Віки лежало, сонця і води,
Не знало, але берегло сліди,
Зерно те словом в думах виживало.
Прийшла пора посіять зерно- слово,
І виросте на славу урожай.
І на весь світ прославиться наш край!
Держава Україна, коровай,
Несе соборно, незалежно, і духовно!
осінь 2001р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=53327
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.01.2008
автор: Микола Шевченко