Осіння бутафорія природи...
насправді ж - сон і дим, і тихий тріск.
На плинні хмари в непорушних водах,
як викрапаний памороззю віск,
туман осів. І подих загубився,
і вештається в пошуках кого?
А гострий серп невидимого вбивці
відтяв на заході від дня вогонь...
і остудивсь. І став на небі місяць...
Й натужно ніч потя́гла коси в сад,
що зачіпилися десь від залісся
за листопад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532948
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Маріанна Вдовиковська