Рідна мово моя солов’їна!

Рідна  мово  моя  солов’їна!

Рідна  мово  моя  солов’їна,
Незрівняної  в  світі  краси
Ти  чаруєш  мене.  Ти  –  єдина.
Не  існує  у  світі  таких,  як  ти.

Перше  слово  своє  –  «ненька»  
Згадую  я  й  посміхаюсь.
Як  би  я  не  була  далеко
Мово  рідна,  тобою  пишаюсь.

Ти  у  серці  живеш  в  народу,
Що  боровся  й  бореться  споконвіку
За  твоє  існування,  за  вроду,
За  музику  слів,  що  нагадують  ріку.

Словник  твій  безмежний,
Як  пісня,  що  ллється  від  хати  до  хати,
Бо  край,  де  родилась  ти  –  неосяжний:
Тут  ріки,  моря,  тут  Карпати.

Це  мова  Шевченка,  «Каменяра»,
«Дочки  Прометея»  й  «cонцепоклонника».
Я  рада  цьому,  горджуся  цим  я,  
Тепер  ми  несемо  мови  «вогник».

02.09.14

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532917
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Інна Куліш