Важко це, мабуть,
та мене забудь,
Біль свою втамуй,
тільки не сумуй.
Навіть не чекай,
погляд не шукай,
Серцем не благай
й духа не вгашай.
Трішки зупинись,
Богу помолись…
Бо мене нема,
вже мене нема.
З небом не борись,
тільки не зігнись.
Навіть не дивись
у глибоку вись.
Тільки в темноті
свічусь я вгорі.
Важко це, мабуть,
та мене забудь.
Я уже не та,
ким колись була,
Бо мене нема,
вже мене нема.
Небо вже мій дім,
а я зірка в нім…
присвячено Є. Д.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532778
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: Мілена Ділан