Не спиться…

Я  зіроньку  кожну  впізнаю  в  обличчя,
А  з  місяцем  срібним  стрічаюсь  давно,
Тому-то  ночами  мені  і  не  спиться,
Порталом  у  світ  я  обрала    вікно.

І  тільки-но  вечір  лягає  на  місто,
Густа  пелена  огорта  ліхтарі,
Я  крила  вдягаю,  в  кімнаті  затісно,
На  мене  чекають,  десь  там,  угорі.  

Мої  походеньки  світами  до  ранку
Ніч  темна  ласкаво  сховає  між  зір,
А  з  першим  промінчиком  сонця,  мов  бранка,  
Стелюся  туманом  на  плечі  землі.

Я  зіроньку  кожну  знаю  в  обличчя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532773
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2014
автор: @NN@