Душа заціпеніла від утрати,
Як головешка, чорна від біди.
Свою кровинку, доню поховати…
Благаю Боже, – Біль мій остуди!
Молюся щиро за свою дитину,
Пробач, благаю, всі її гріхи,
Прости і нашу батьківську провину,
Даруй надію, віджени страхи.
Прости, помилуй, Боже милосердний,
Відвертим, щирим було каяття,
Була для неї сповідь життєствердна,
Жила в надії з вірою в життя.
Життя і смерть, усе у Твоїй волі,
Ти дарував нам, Ти її забрав.
Позбавив смертю мук, страждання, болі,
А що натомість їй приготував?
Душа її любила і страждала,
За всіх боліла, повна співчуття,
На боці правди та добра стояла,
Яким же світлим було це дитя!
Молюся, Боже, царство їй небесне
Зроби, благаю, прихистком твоїм.
Прости гріхи, душа від смутку скресне
І увійде очищена в Твій дім!
25.10.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532702
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.10.2014
автор: Мирослав Вересюк