Щоразу - мов пірнаючи під лід:
Підкошуються ноги, хрипне голос,
Лиш крик глухий залишить в серці слід.
Й ховаю знов в очах холодну морось.
Ти зачекай. Не вір очам моїм.
В них краще з ніжністю уважно придивися,
Зітри мій грим,
зігрій теплом своїм -
Побачиш страх, любов, що в них сплелися...
Ти крок зроби -
Й зірвуться маски.
Рукою до обличчя доторкнись
Й почуй услід,
як голосно співає
казка
В клітині кожній,
вириваючись у світ.
Не рань. Не смій.
І не впускай ти в душу холод.
Й на вітер теж не кидай своїх слів!..
Я ж їх ловлю,
на превеликий сором.
І кожне з них - немов пекельний грім.
Холодне серце.
В нім же - бал зірок.
Якщо довірюсь - разом потанцюєм,
Розтане крига під твоїм теплом...
Ти Сонцем стань.
Я стану твоїм Морем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532467
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: kazKARka