Квіти, кинуті на мороз,
Не чекають на завтрішнє свято...
Їм не треба брехливий прогноз
І холодна для свіжості м'ята...
Їм не треба ні сонце, ні зорі,
Залишіть на одинці з журбою!..
Пелюстки затремтіли прозорі
І скотились додолу сльозою.
Квіти, кинуті на мороз,
Ніби вирвані струни скрипки,
Яку зрадив сліпець-віртуоз, -
Вирвав душу своєї квітки,
В мить загнавши сотні заноз,
Він не зможе більше заграти...
Квіти, кинуті на мороз...
А не треба було кидати...
25.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532330
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Ганнуся Дудник