Дякую,що ти мені ранком вариш каву.Що посміхаєшся і цілуєш.Дякую,що навчив вірити в казку.Я в неї і так вірила.Але ти навчив мене,що життя може бути казкою.Я щойно торкалася дощу.Таке неймовірне вілчуття!
Дякую,що вночі цілуєш і просто торкаєшся мене.До зустрічіз тобою я намагалася розгледіти тебе в перехожих.Тебе там не було.Я написала есе"Білі лілеї".Це була наша зустріч.До знайомства з тобою залишалось декілька років.І ти знайшов мене.
Колись я заблукала біля нашого будинку.Зовсім неподалік.Я зателефонувала тобі і майже плакала.Відтоді ти мені говориш,що вже двічі мене знайшов.Заблукати в декількох метрах від будинку...Та мені це вдалося.
Коли ми дуже посварилися,ти спав в верхньому одязі з Янголом на руках.Тоді я зрозуміла,що ти мене дуже кохаєш.
Ти в мене найкращий в світі.Навіть коли ми сваримося,я знаю,що ти найкращий.
Я щаслива,що можу торкатись тебе,готувати тобі і турбуватись про тебе.Хоча готувати так добре,як ти я ніколи не навчуся.
Дякую тобі за щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532291
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Відочка Вансель