Щось налягло сумне на серце знову
І голос чийсь лунає з небуття:
Якщо народ свою вбиває мову,
Йому вже не потрібне каяття!
Болить душа у неньки України
Не за своє скалічене життя,
Перед тобою, впавши на коліна,
Знов пеленає в мову, як дитя.
І молиться за тебе, перед Богом,
І тужить, що не все у нас гаразд…
Хто забуває мову за порогом,
Тому в дорогу, мабуть, ще не час…
Облич багато у доби нової
І не розплутать павутинь доріг.
В гущавині подій, згубивши мову,
Знайди її, бо мова – оберіг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532275
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2014
автор: Олег Гончаров