Чужими стають повільно
…щось ніби тримає...наче…
Меленькі убогі фільми
За кадрами винами плачуть.
Далекими роблять нас люди.
Вони ж бо самі недалекі!
Спочатку вриваються в груди,
А потім на лівер легені.
Не сірі обличчя лякають,
Не чорне волосся чи очі –
Байдужості скло займає
Бажання – і я не хочу!
І ковдра чомусь кусає,
І чай, як завжди, гарячий.
І відчай, і сум обіймає.
…щось ніби тримає...наче…
2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532044
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.10.2014
автор: Ганнуся Дудник