Син і дочка

(притча)

Сьогодні  дивну  притчу  я  почув
Вам  переказую  допоки  не  забув.
Мабуть  у  притчі  чудернацькій
Відкриєте  думки  й  свої,  зненацька.
Ось,  кажуть,  що  чоловіки
В  усі  часи,  й  в  усі  віки
Бажають  сина,  як  нащадка  роду
Із  пелюшок  плекаючи  породу:
Забити  цвях,  і  грати  у  футбол,
І  вибирати  менше  із  двох  зол,
Відповідати  і  плекати  честь
І  захищати  маму  від  усіх  нашесть...
А  коли  сина  Бог  дасть  жінці
То  вже  наповниться  по  вінця
Усім,  чого  бажає  вже  вона,
Бо  мати  знає  чого  сину  тра:
Солити  огірки  й  капусту,
Як  вибирати  фіранки  і  люстру…
Та  як  забити  цвях  вона  вже  не  навчить,
Це  неважливо  –  це  її  вже  злить
Тож  виростає  маминкин  синок
Посеред  блузок,  суконь  й  хустинок…
А  що  коли  народиться  дочка?
У  чоловіка  думка  вже  така
Її    він  виховає  так
Що  ліпше  не  придумати  ніяк
За  сина,  мабуть,  навіть  краше
І  за  жінок,  то  точно  вже  путяще
Все  зробить  він  для  того,  стільки,
Щоби  жінкам  помститись  тільки!  
А  коли  жінка  виховає  доньку
Для  того,  щоби  свою  голівоньку
Відвести  та  підставити  вже  іншу
Молодшу,  кращу,  веселішу
Розумницю,  передусім,
Та  щоб  помститися  усім!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531807
Рубрика: Іронічні вірші
дата надходження 22.10.2014
автор: AKM