В долинах – Пожар…
Я не в силі його зупинити…
Я мовчки стою… і дивлюсь, як палає мій дім…
Він просто – Зникає…
Навчи мене… милий… любити…
Якщо це можливо…
Із дірками в серці моїм…
Запросиш на танець?..
Та цього ж ніколи не буде…
Бо ти так майстерно украв колись мої пісні…
Про це говорили…
Про це сперечалися люди…
Розкрилося небо…
Й дощі пролилися рясні…
Дощі пролилИся…
Й обмили усі мої рани…
Коли із піснями так легко забрав мою Душу…
Та й кинув об землю…
Залишив мені лиш тумани…
І бродить світами… ота…
Що ти звеш ЧаликУшу…
І знову у танець?.. з тобою?..
Ніколи й нізащо!..
І – знову політ до Сліпих… Невідомих зірок…
В обіймах твоїх помирає
Насправді пропащо…
Маленька пташина…
Яку ти назвав Корольок…
В долинах – Пожар…
Ти не в силі його зупинити…
Лиш чорна пустеля… де вчора стояв ще мій дім…
Безмежна Пустеля…
І як це можливо – Любити?...
Крізь сотні пожарів………………………………..
і з Дірками в серці…… моїм?..............
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531764
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: гостя