Україно моя

Україно  моя

Україно  моя,  Україно,
Я  вклоняюсь  тобі  сто  віків.
Ти  моя  світанкова  богиня,  
Колисанка  звитяжних  синів.

На  співанках  мережана  доля,  
Сріблом-золотом  витканий  край,
Сяйвом  шабель  виблискує  воля,
Промениться,  немов  сонцеграй.

Задушевна,  моя  чарівниця,    
Господиня  в  вінцю  запашнім,
Ти  єдина  на  світі,  царице,
Владарюєш  у  серці  моїм.

Предковічна,    незміренна  мрія,  
Моя  перша  й  остання  любов,  
У  мені  буйно  радість  леліє,
Що  ти  скинула  зашморг    заков.  

Україно,  моя  Україно  -
Чаклуном  зачарований  рай.
Просинайся,  красуне-дівчино,
І  веселкою  в  небі  заграй…

21  жовтня  2014  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531621
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Микола Паламарчук