Закоробило вам розум,
Затягло за кишку.
Проковтнули раю дозу
В єС Сє Сє Р з обніжку.
Занехаяли свободу,
Як вас лікувати?
І з якого плем’я роду,
Стали забувати.
Заревуть, як закалдурять,
Шось згадають трошки.
Може доленьку обдурять,
Як ідять із ложки…
Не з своєї, а з чужої,
Як свиня з корита.
Закріпачені херої,
Доленька пропита.
І не чують і не бачить,
Наче невагомість.
Свою гідність закріпачать,
Втратили свідомість.
Хлібосольні заробляють,
Годують півсвіту.
Вже від солі горба мають
Й доленьку не вмиту.
Заробили, всю Європу
Можна посолити.
Путь від Риму до Синопу,
Слізьми можем вмити.
Кістьми ляжемо за волю,
Кричимо гидоті.
Віддали свою ми долю
І спимо в дрімоті.
Може згинуть воріженьки,
Як роса на сонці.
Захиріли козаченьки
У своїй сторонці.
З роздумів Є. Дудара
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531607
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2014
автор: Дід Миколай