Що, ніч, зі мною робиш ти?
Будуєш з кришталю мости,
До зір таруєш мріям шлях.
Лечу без крил. Долаю страх.
Довкола тиша. Спить печаль,
І дня прожитого не жаль,
Він в пам'яті лишає слід.
Продовжую нічний політ.
Збираю спогади в імлі,
Вони - це роси на траві,
Що несуттєвим є для нас,
Те згодом випарує час.
Надію сію поміж зір,
Нехай блукає до тих пір,
Допоки в серці сяйво є -
Наснагу для життя дає.
Натхнення я своє знайду,
Його впіймаю на льоту,
Воно дитя нічних примар,
Що заховались вище хмар.
Тут безліч мрій інших людей,
Народжених із тих ночей,
Де висоти здолавши страх,
До зір знаходять власний шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531585
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Серафима Пант